Розбираємося в деталях

Навіщо кредитодавцю паспорт і ІПН: ідентифікація і фінмоніторинг

Паспорт і РНОКПП потрібні фінустанові для ідентифікації та верифікації клієнта за законом № 361-IX. Який перелік даних, що буде без них і як це пов'язано з оцінкою кредитоспроможності.

29.09.20265 хв читанняКредит Маркет в Україні

МФО просить паспорт і ІПН передусім тому, що фінансова установа за законом про фінансовий моніторинг № 361-IX зобов’язана ідентифікувати й верифікувати клієнта ще до того, як встановить із ним ділові відносини чи проведе операцію. Паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП, у побуті — ІПН) входять до переліку відомостей, які для цього встановлюють. Окремо від перевірки особи кредитодавець оцінює вашу кредитоспроможність — це інший обов’язок за іншим законом.

Два різні обов’язки: перевірка особи і оцінка кредитоспроможності

Коли ви подаєте заявку, установа виконує два завдання. Перша — з’ясувати, хто саме звертається. Друга — вирішити, чи посильний для цієї людини кредит. Їх часто змішують, хоча вони ґрунтуються на різних законах.

Обов’язок	Що з’ясовує установа	Закон
Належна перевірка клієнта: ідентифікація і верифікація	Хто клієнт, мета ділових відносин, подальший моніторинг операцій	Закон № 361-IX
Оцінка кредитоспроможності	Кредитоспроможність споживача з урахуванням суми, строку, доходів, мети і кредитної історії	Закон «Про споживче кредитування» № 1734-VIII

Паспорт і РНОКПП потрібні насамперед для першого завдання. Про друге — як кредитодавець ухвалює рішення за заявкою — докладно йдеться в статті про скоринг простими словами.

Що таке належна перевірка клієнта за законом № 361-IX

Фінансова установа є суб’єктом первинного фінансового моніторингу. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX зобов’язує її здійснювати належну перевірку клієнта, яка охоплює кілька складових:

ідентифікацію та верифікацію клієнта;
встановлення кінцевого бенефіціарного власника;
з’ясування мети ділових відносин;
постійний моніторинг операцій.

Ідентифікацію та верифікацію закон вимагає провести до встановлення ділових відносин, вчинення правочину (крім випадків, передбачених законом), проведення фінансової операції чи відкриття рахунка. Зверніть увагу: закон прив’язує перевірку саме до цих подій, а не до моменту подачі заявки. Тож не варто очікувати, що кожна перевірка відбудеться ще до того, як ви натиснете «Надіслати заявку».

Обсяг перевірки не однаковий для всіх. Він залежить від ризик-профілю клієнта, тому від різних людей установа може запитувати різний набір відомостей.

Які дані потрібні для ідентифікації фізичної особи

Для фізичної особи — резидента закон називає такий перелік відомостей:

прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, дата народження;
номер (і за наявності серія) паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, дата його видачі та орган, що його видав;
місце проживання або перебування;
РНОКПП або відмітка про відмову від нього;
унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, якщо він є.

Звідси й відповідь, навіщо кредитодавцю саме ці документи. Паспорт або інший документ, що посвідчує особу, закон згадує в переліку прямо, а РНОКПП називає окремим пунктом. Якщо у вас відмітка про відмову від номера, закон це передбачає: у переліку прямо згадано такий варіант. Для фізичних осіб — підприємців і нерезидентів діють інші пункти закону, тому перелік відомостей для них може відрізнятися.

Практичний висновок простий: перед заявкою переконайтеся, що документ, яким ви підтверджуєте особу, чинний, а його номер, дата видачі та ваш РНОКПП внесені в анкету без помилок. Помилка в одній цифрі може завадити ідентифікації.

Закон також покладає обов’язок на самого клієнта: він має подати документи й відомості, потрібні для належної перевірки. Тобто надання паспортних даних під час оформлення фінансової послуги — не примха установи, а частина встановленої законом процедури.

Зверніть увагу й на те, чого в переліку немає. PIN-код, три цифри на звороті картки, паролі до онлайн-банкінгу чи одноразові коди до відомостей для ідентифікації не належать. Якщо хтось вимагає їх «для перевірки особи», це не фінансовий моніторинг.

Що буде, якщо ідентифікація неможлива

Закон не залишає установі вибору. Вона зобов’язана відмовити у встановленні ділових відносин чи проведенні фінансової операції або розірвати відносини, зокрема якщо:

ідентифікацію чи верифікацію клієнта провести неможливо;
клієнт не подав потрібних документів або відомостей;
клієнт подав недостовірну інформацію;
клієнту встановлено неприйнятно високий ризик.

Про такі відмови установа повідомляє спеціально уповноважений орган у строк, визначений законом. Закон у цьому місці говорить саме про таке повідомлення; про публічні «чорні списки» в ньому не йдеться.

Важливо розрізняти причини. Відмова через неможливість ідентифікації — наслідок вимог фінансового моніторингу. Відмова за результатами оцінки кредитоспроможності — інше питання. Якщо заявку відхилили, корисно розуміти, на якому етапі це сталося.

Якщо ж установа просить додаткові документи чи пояснення, не варто сприймати це як особисту підозру: обсяг перевірки залежить від ризик-профілю клієнта. Водночас неподання потрібних документів чи відомостей — одна з підстав, за яких установа зобов’язана відмовити в обслуговуванні.

Паспорт і оцінка кредитоспроможності: у чому різниця

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний оцінити кредитоспроможність споживача. Він враховує, зокрема, строк і суму кредиту, доходи, мету отримання коштів, а також те, як людина виконувала кредитні зобов’язання, включно із зобов’язаннями перед іншими кредитодавцями. Оцінку проводять за внутрішньою політикою установи з урахуванням ризиків, а при збільшенні суми кредиту її мають повторити.

Паспортних даних серед обставин, які закон прямо називає для цієї оцінки, немає. Паспорт і РНОКПП дають змогу встановити, щодо кого саме ухвалюють рішення, а не визначають його результат.

Перевірка особи: що варто робити позичальнику

Для позичальника в цій процедурі важливо ось що: закон вимагає від установи не лише ідентифікації, а й верифікації клієнта і зобов’язує її відмовити, якщо верифікація неможлива або клієнт подав недостовірну інформацію. Власна обачність при цьому теж потрібна, тож дотримуйтеся простих правил.

Передавайте документи лише через офіційний сайт або застосунок установи, яку ви обрали самі. Один із державних способів дистанційно підтвердити особу описано в статті про BankID НБУ.
Перевірте, чи актуальний ваш документ і чи збігаються дані в анкеті з паспортом.
Вказуйте реальне місце проживання або перебування — це також частина переліку.
Не повідомляйте кодів, PIN і CVV: для ідентифікації вони не потрібні.
Порівнюйте умови кількох установ заздалегідь, наприклад у каталозі кредиторів, а документи передавайте лише тій, з якою справді плануєте укласти договір.

Матеріал має довідковий характер і не є юридичною чи фінансовою консультацією. Порядок перевірки в конкретній установі визначають закон і її внутрішні документи; у складній ситуації зверніться до юриста.

Джерела

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX — ст. 1 (належна перевірка), ст. 11 (ідентифікація і верифікація), ст. 15 (відмова в обслуговуванні)
Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII — ст. 10, 11 (оцінка кредитоспроможності)

Норми перевірено станом на 16.09.2026.